Тростянецьким райсудом захищено право вланості особи на домоволодіння за набувальною давністю

25.04.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області розглянув цивільну справу за позовом гр. Г. до Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області про  визнання права власності за набувальною давністю.

Приблизно з 1994 року, на підставі рішення КСП ім.К.Маркса,  він, як учасник бойових дій, вселився у житловий будинок разом із сім'єю, розташований по вул.Чапаєва ( у с.Буймер Тростянецького району. У данному будинку він та його сім'я були прописані і є зареєстрованими на цей час. В 1996 році КСП ім.К.Маркса було реорганізовано в сільськогосподарське АПТ ЗТ ім.К.Маркса та у подальшому було ліквідовано. На баланс сільської ради житловий фонд не передавався.  Будинок, у якому проживає позивач, у даний час не знаходиться на балансі сільської ради.  На день подання позову позивач продовжує проживати у вказаному будинку, постійно сплачує комунальні послуги, несе витрати по будинку, проводить за власні кошти поточні та капітальні ремонти, газифікував будинок, рахунки по комунальним послугам оформлені на його ім'я, а отже, добросовісно та відкрито володіє будинком більше 10 років, тому має право на визнання за ним права власності на зазначене домоволодіння за набувальною давністю, право власності на яке належало сільськогосподарському підприємству ім.К.Маркса на підставі реєстраційного посвідчення, виданого 06.01.1994 Охтирським БТІ.

Відповідно до даних інвентаризації станом на 26.06.2017 року на земельній ділянці, розташованій по вул.Бондарівській у с.Буймер знаходиться житловий будинок одноповерховий, з 3-х житлових кімнат, з будівлями та спорудами. Рік будівництва житлового будинку 1993 рік. Право власності зареєстроване за сільськогосподарським підприємством ім.Карла Маркса .

Земельна ділянка по вул. Чапаєва у с.Буймер Тростянецького району (тобто підспірним домоволодінням) площею 0,369 га,  передана для ведення особистого підсобного господарства та будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, на підставі рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Буймерівської сільської ради народних депутатів від 28 жовтня 1998 року, у приватну власність позивачу гр. Г., що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю.

Буймерська сільська рада Тростянецького району у своїй довідці повідомила, що будинок по вул.Бондарівській у с.Буймер, у якому проживаєгр. Г., був ним куплений, але документально не оформлений, у зв’язку із реорганізацією сільськогосподарського товариства, договір купівлі-продажу данного житлового будинку не складався .

Позивач постійно сплачує комунальні послуги за цією адресою. Будинок газифіковано, всі витрати позивач ніс самостійно. Рахунки на електроенергію, газопостачання та водопостачання оформлені на ім’я Г.

Отже, судом установлено, що гр,Г., починаючи з 1994 по  даний час відкрито та безперервно володіє указаним домоволодінням, а отже володіє ним більше 10 років.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, заслухавши позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи по домоволодінню  по вул.Бондарівській у с.Буймер Тростянецького району, оцінивши докази у їх сукупності,  дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню і ураховує наступне.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.321,328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб’єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майно мпротягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно п.п.9,11,13,14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 07.02. 2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі Постанова) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майно мпротягом десяти років або рухомим майном – протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на цемайно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до положень статей 335, 344 ЦКУкраїни право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності інші йособі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає,що у неї є всі законі підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що за позивачем може бути визнано право власності на це нерухоме майно за набувальною давністю згідно ч.1 ст. 344 ЦК України, а позов Г. підлягає задоволенню.

Пошук в ЄДРСР судових рішень можна здійснити за номером № 588/387/18