Судом винесено виправдувальний вирок

Текст повідомлення: 05 жовтня 2018 року Тростянецьким районним судом Сумської області громадянина Г. визнано невинуватим у пред’явленому обвинувачені стосовно прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища та виправдано за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Як встановлено, громадянин Г., обіймаючи посаду начальника природоохоронного науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парку, відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчинені корупційного злочину у сфері службової діяльності.

У липні 2016 року Гр., з метою організації корпоративного відпочинку з друзями та компаньйонами, знайшов в Інтернет мережі розміщене оголошення щодо надання платних послуг для відпочинку на території Гетьманського національного природного парку, де були вказані контактні номери телефонів. Через зазначені в Інтернет мережі номери мобільних телефонів, Гр. дізнався про те, що питанням організації відпочинку займається раніше йому невідомий начальник науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парку Г. Отримавши контактний телефон вказаної особи  Гр. одразу подзвонив йому та домовився про зустріч.

В ході зустрічі Г. під час розмови повідомив, що вирішить питання щодо надання Гр. місця на території Гетьманського національного природного парку для проведення корпоративного відпочинку, але за умови того, що Гр. повинен надати його грошові кошти у сумі 3400 грн., з яких 500 грн. офіційно, а 2900 грн. готівкою йому у руки. На зазначену пропозицію Гр. погодився та одразу передав йому 500 грн., після чого Г. повідомив, що внесе дані кошти у касу парку та видасть квитанцію про оплату при наступній зустрічі. Під час наступних зустрічей Г. також просив передати йому грошові кошти для оплати послуг на відпочинку.

Органом досудового розслідування Г. пред’явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, у вигляді одержання  службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення службовою особою  будь-якої дії з використанням службового становища.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений Г. свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав повністю, під час судового розгляду зазначив, що вважає, що відносно нього відбулась провокація, зазначив, що в обвинувальному акті викладена надумана інформація, він не вимагав коштів, навпаки Гр. постійно пропонував йому гроші в різних сумах, у тому числі під час телефонних розмов. Громадянин Г. посилався на те, що  мав лише намір залучити до Гетьманського парку якомога більше відпочиваючих, щоб це місце було відоме, ніякої вигоди для себе не намагався отримати, діяв лише в інтересах Гетьманського національного природного  парку.

Суд дослідив обставини кримінального провадження в межах пред’явленого обвинувачення, оцінив кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, заслухав покази свідків, проаналізував  показання допитаних судом свідків сторони обвинувачення та дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги як доказ обставин пред’явленого Г. обвинувачення, так як не містять інформації, що підтверджує зміст домовленостей між Г. та Гр. та не містять підтвердження  факту одержання Г. неправомірної вигоди.

Протиріччя  та суперечності у показаннях Гр. викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності, а тому суд їх оцінює критично, і не може  покласти їх в основу вироку за відсутності достатньої сукупності інших належних та допустимих доказів. 

Показання та докази свідків сторони обвинувачення  визнані такими, що не містять прямих доказів винуватості обвинуваченого, а показання свідка  Гр. такими, що не є достатніми і такими, що  містять ознаки недостовірних і оцінені критично, тому суд  дійшов висновку, що обвинувачення Г. за частиною 1 статті 368 КК України не можна визнати доведеним. Докази, надані прокурором, не є прямими доказами обставин, які складають об’єктивну сторону, інкримінованого кримінального правопорушення,  що підлягають доказуванню та самі по собі не можуть бути достатніми для доведення пред’явленого Г. обвинувачення.

Згідно з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, «всі наявні у даному кримінальному провадженні сумніви щодо доведеності обвинувачення відповідно до частини 3  статті 62 Конституції України  тлумачаться судом виключно на користь обвинуваченого» - цитата з вироку.

Як вбачається з кримінального процесуального кодексу України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Отже, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано достатньої сукупності належних та допустимих доказів,  які б з достовірністю свідчили про вчинення обвинуваченим Г. кримінального правопорушення суд дійшов висновку про необхідність виправдання його за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Вирок суду не є остаточним та може бути оскаржений  до апеляційного суду Сумської області упродовж тридцяти днів.

Пошук вироку суду  по вказаній справі можна знайти в ЄДРСР за номером 588/1199/16-к